ВО "Свобода"

ENG

Володимир Зюзь
Володимир Зюзь

Боєць "Легіону Свободи", командир взводу у складі батальйону "Айдар", член Запорізької обласної організації ВО "Свобода". Загинув 14 серпня 2014 року на Луганщині між населеними пунктами Хрящувате та Новосвітлівка під час танкової атаки російських військ.

Народився 9 січня 1948 року в патріотичній родині. Він мешкав у селі Осипенко Бердянського району Запорізької області.

Дружина Лариса та друзі розповідають, що Володимир був відкритою, комунікабельною людиною. При цьому завжди був рішучим, відстоював справедливість та був надійним другом.

"Він був бойовим, справжнім борцем за справедливість. У дитинстві та юності не один раз йшов на захист правди з кулаками. Сам отримував та іншим діставалось. Володя був надійним другом", - розповів його однокласник Володимир Безверхий.

Лариса згадує, що Володимир був дуже обізнаним у літературі, знав на пам'ять "Енеїду" Котляревського та розповідав її в юності дівчатам.

Володимир Зюзь у колі побратимів
Володимир Зюзь у колі побратимів

Дружина розповідає, що чоловік, вступивши у лави ВО "Свобода", був щасливий перебувати в колі однодумців. Так, поїхавши у Київ на з'їзд партії, повернувся звідти натхненний, з палаючими очима. Був вражений масштабом руху та тим, як багато зустрів патріотичної молоді.

Під час строкової служби Володимир Зюзь служив у десантних військах. Коли почались події Революції Гідності, Володимир у віці 66 років став членом Бердянської самооборони. Він кожного тижня приїздив із свого селища в Бердянськ, стояв з прапором, брав активну участь в мітингах. Коли виникали сутички, Володимир Зюзь завжди був попереду.

Після президентських виборів 2014 року вирішив йти на війну. Коли служив в армії, то був командиром взводу кулеметників, тому вирішив, що буде корисним на фронті.

"Піду воювати, може якого молодого хлопця підміню чи прикрию собою. Як же я можу тут сидіти, коли захищати Україну потрібно там?", - сказав він рідним.

Бойові побратими "Діда" відзначили, що він дбав за своїх підопічних. Зокрема, слідкував за тим, щоб у бійців було належне обмундирування та вдосталь набоїв. Його побратим Дмитро згадує, що Володимир Зюзь був для нього як батько. Вони часто й довго розмовляли. Дмитро розповів, що не дивлячись на поважний вік, "Дід" витримував усі труднощі війни на рівні з молоддю. Володимир, як колись в спілкуванні з дівчатами, так і на фронті, розважав побратимів "Енеїдою" Котляревського.

"Він тиждень проходив підготовку в Києві. Через деякий час його призначили командиром підрозділу. Він нам дзвонив і говорив, що з нього посміюються та називають "Дідом". Він був найстаршим в батальйоні "Айдар". Нам розповіли, що він загинув біля Луганського аеропорту. На їх підрозділ йшли 8 танків, два вдалось підбити, а інші - відійшли. Комбата та його заступника було поранено і батько сказав їм відходити. Сам же залишився їх прикривати. Його разом з іншими накрило залпом із "Граду". Загинуло сім бійців, в тому числі і батько", - розповіла донька Володимира Зюзя Христина.

Пам'ятна дошка Володимиру Зюзю
Пам'ятна дошка Володимиру Зюзю

Поховано героя у селі Осипенко на Запоріжжі. 14 серпня 2015 року у селі було відкрито меморіальну дошку Володимиру Зюзю. Його посмертно було нагороджено золотим знаком "Зірка Слави" за героїзм і самопожертву, виявлені у захисті територіальної цілісності нашої держави.