ВО "Свобода"

ENG

Ігор Дмитрів
Ігор Дмитрів

Жив у місті Калуш Івано-Франківської области. До прихильників ВО "Свобода" записався перед революцією - слідом за троюрідним братом. Трагічно загинув підчас протестних акцій 20 лютого на Майдані Незалежности.

Рідні пригадують, що у ніч проти 20 лютого кавказька вівчарка Баркас, що нічого не їла і не пила відколи господар - Герой "Небесної сотні" Ігор Дмитрів - поїхав у Київ, цілу ніч не переставала протяжно вити.

На ранок Ігоря Дмитріва не стало. Його вбили одним із перших під час атаки на Інститутській. Чотири вогнепальні поранення, які пошкодили легеню, нирку та аорту, були несумісні з життям.

"Ігор міг заступитися за незнайому людину, якщо її хтось ображав. На запитання, навіщо це тобі, він розводив руками: "Хто, як не я?" Був дуже прямолінійним", - згадує його товариш Володимир Шульган. Саме з ним 18 лютого Ігор вирушив на Київ.

Змалку Ігор доглядав за татом, оскільки мати була за кордоном на заробітках. Це й загартувало його: характер мав твердий і впертий, досягав поставленої мети, попри перешкоди. Коли навчався у Прикарпатському національному університеті імени Василя Стефаника, активно підробляв: таксував, їздив на заробітки. у рік перд загибеллю закінчив ще й Одеську юридичну академію.

Попри серйозність і наполегливість, друзі знали Ігоря, як веселу, компанійську людину. Він умів завойовувати довіру. Двері його оселі були відчиненими для близьких. Він часто запрошував їх у гості на свята, бо не любив самотности.

"Ігор любив гори. Там він із друзями міг бути тижнями. Також він любив землю, - розповідає його брат Микола. - Річка, ліс, сад, город - усе це було його стихією".

Аби бути ближче до землі, Ігор, який більшу частину життя прожив у Калуші, вирішив переїхати до села Копанки. Сусіди підкреслюють його роботящість. Молодий хлопець встигав сам доглядати за городом, садом, вирощувати курей і кролів.

"У селі самотужки звів будинок. Його мрія - оселити у будинку свою майбутню сім'ю і матір, яка роками була на заробітках в Італії, аби допомогти нам, синам, і хворому батькові", - розповідає брат.

Уперше Герой "Небесної сотні" поїхав на Майдан у січні. Побув там чотири дні, виконував усі обов'язки, патрулював місто. Коли приїхав назад, то повторював, що зі стояння нічого не буде: треба радикальної дії.

Місцеве телебачення зняло фільм-спогад про Ігоря: youtu.be

У матеріялі використано текст із: nebesna.pravda.com.ua