ВО "Свобода"

ENG

Анатолій Чупилка
Анатолій Чупилка

Молодший сержант, заступник командира взводу у 90-му окремому аеромобільному батальйоні 81-ї окремої аеромобільної бригади. Член Черкаської обласної організації ВО "Свобода". Депутат обласної ради. Загинув 20 січня 2015 року під час оборони Донецького аеропорту.

Анатолій Чупилка народився 27 вересня 1974 року в місті Канів Черкаської області. У 1991 році закінчив Канівську СШ №6. Користувався надзвичайним авторитетом серед школярів. Ще підлітком він гостро реагував на несправедливість і турбувався про інших, не терпів брехні, був вимогливим до себе та оточуючих.

У період з 1991 по 1994 рік навчався у Київському політехнічному інституті. У 1996-1998 - служив у десантних військах. З 2005 року працював у торгівлі. Професійно займався спортом.

Вояк був активним учасником революції Гідності у Києві та Каневі. Анатолій був одним з тих генераторів, що протистояли ліквідації школи-гімназії ім. І.Франка, він був чи не найактивнішим у протистоянні з міською владою по захисту підприємців ринку.

До "Свободи" приєднався" у 2011 році. Брав участь у всіх бойових заходах організації. З початком Революції Гідності, Анатолій Чупилка днював і ночував на Київському Майдані. З січня по травень 2014 року очолював делегацію Черкаської обласної організації ВО "Свобода" у КМДА. На Майдані у Києві Анатолій був фактично з перших до останніх днів, не рахуючись із часом та домашніми справами. Був і бойовиком, і не гребував організаційною та "чорновою" роботою. Був там, де було найтяжче, там, де вимагали обставини.

З часу російської агресії, Анатолій як досвідчений десантник бачив себе тільки там, де зі зброєю відстоювали право на існування України. Спочатку діяв у складі диверсійно-розвідувальної групи без жодних офіційних документів, проте з відповідальними завданнями. "Якось я дізналася, що його бронежилет продірявлено. Добре, що він був у двох. Останній раз, коли він їздив із ДРГ, він повернувся з тяжкою контузією, не говорив. І якось зізнався, що з його групи вже половини немає серед живих. Тоді я спитала: може, вже досить воювати? А він мені: Я не можу сидіти вдома. Щоби та війна і те страхіття не дійшло сюди, його треба зупинити там", - згадує Вікторія Дорохова. У міжвоєнних передишках Чупилка встиг взяти участь у виборах. Він отримав мандат депутата облради, обійшовши на виборах колишнього "мера" і міських та обласних депутатів.

Улітку 2014-го Анатолій став до лав 90-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї аеромобільної бригади, де отримав псевдо "Свобода". Намагався знайти гідне екіпірування та обладнання для свого підрозділу, у першу чергу - для інших, в останню - дбав про себе.

5 листопада 90-ий батальйон із полігону вирушив у зону бойових дій. Виконували завдання у Пісках, Опитному, Водяному та в самому аеропорті. Усе це - без працюючої техніки, адекватного озброєння, радіозвʼязку.

20 січня група добровольців вирушила у Донецький аеропорт для зачистки. Через відсутність артпідтримки, комунікації та елементарної техніки підрозділ був розстріляний російськими військами, що бачили десантників, як на долоні.

31 березня 2015 року дружина Вікторія повідомила, що отримала результати ДНК, які підтвердили загибель Анатолія Чупилки. Без батька залишилися троє малолітніх синів: Тарас, Богдан, Данило.

Анатолія поховано 1 квітня 2015 року у рідному Каневі.

Посмертно його нагороджено орденом "За мужність" III ступеня. Щороку у Каневі свободівці проводять легкоатлетичний пробіг до дня народження Чупилки. Встановлено меморіальну дошку на його рідній школі. Започатковано премію Анатолія Чупилки "Кращому захисникові інтересів канівців".

Докладніше про вояка - у статті svoboda.org.ua