ВО "Свобода"

ENG

12 березня
Закулісся євростандартів
Закулісся євростандартів

Чому молоко з рук стане "другосортним" і які наслідки заборони на нього.

Уже з 1 січня 2018 року переробні підприємства мали перестати купувати молоко в селян і приймати його тільки в спеціалізованих фермерських господарств. Річ у тім, що запроваджені в Україні санітарно-гігієнічні стандарти ЄС передбачають наявність на полицях магазинів молока трьох сортів: екстракласу, вищого і першого.

Ці стандарти обговорювали впродовж усього 2017 року, експерти зазначали, що така вимога ставить під загрозу молочну галузь в Україні, адже приблизно 25-30% молока в нас виробляють селяни, для яких утримання корів часто є єдиним джерелом доходів. Але за європейськими стандартами таке молоко класифікується як другий сорт. В останній момент підкомітет "Молоко і молочні продукти" Технічного комітету Інституту продовольчих ресурсів НААН переніс дату відмови від молока другого сорту ще на півроку ‒ до 1 липня 2018 року.

Про ці євростандарти та про їхні можливі наслідки розповідає редакції нашої газети депутат Київської облради свободівець Ігор Сабій. У 2011 році Ігор як депутат Хмельницької облради та очільник обласної "Свободи" підтримав місцевих селян у так званих молочних бунтах за справедливу ціну на молоко. Їхні інтереси він обстоював і як заступник голови Комітету Верховної Ради (VII скликання) з питань аграрної політики та земельних відносин.

"Норма про сертифікацію нашої продукції на європейському ринку, ‒ пояснює Ігор Сабій, ‒ передбачає доїння молока тільки доїльними апаратами, і це одна з вимог під час підписання угоди про асоціацію України з ЄС. За європейськими стандартами, видоєне руками молоко вважається несортовим, і якщо молокозавод таке приймає, то його продукція не може йти на західний ринок. Так само в Європі неприйнятно, як то є в нас, що люди продають свою молочну продукцію просто з рук. Набути чинності ця норма мала ще з 1 січня цього року, та її відтермінували, як у нас усе відтерміновують. І хоч самé унормування потрібне, бо це також спосіб протистояти хворобам, особливо тим, які спільні для людей і тварин (лейкоз, туберкульоз тощо), але воно зовсім не підходить під нашу ситуацію сьогодні. Бо перш ніж це запроваджувати, треба було протягом кількох років давати дотації для сільськогосподарських виробників, і то саме для дрібних фермерів і навіть одноосібних господарств, щоб вони могли собі купити доїльні апарати, забезпечити наявність проточної води в стайнях, аби мити вим'я і так далі. Звичайно, в нас нічого такого, на жаль, не робилося. До 2010 року були державні програми, зокрема на відшкодування вартості доїльних апаратів, на те, щоб телят селяни не вирізали, а таки вирощували на молочне стадо. Та з приходом Януковича до влади все це згорнулося, а після 2014 року так і не відновилося. Що за Януковича, що тепер ті дотації, які надає держава, дістаються тільки великим виробникам.

От, пам'ятаю випадок з часів мого депутатства у Хмельницькій обласній раді: побачивши у бюджеті області на 2011 рік 700 млн грн на розвиток молочного скотарства, ми з побратимами втішились, бо ж то значило, що нарешті наші фермери і виробники молока заживуть. А то ж якраз перед тим Хмельниччина почала була активні бунти за справедливу ціну на молоко, от ми й подумали, що влада на них відгукнулася. Та коли стали вивчати документ, з'ясували, що ті 70 млн порівну поділено між двома великими латифундистами ‒ їм відшкодовано будівництво молочних комплексів (на 10 тис. голів) для великої рогатої худоби. Тобто фактично олігархи самі собі з бюджету вкрали гроші на свої ферми.

Тож оскільки в нас не створено умов для того, щоб наше дрібне товаровиробництво перейшло на ті нові стандарти, то ми й не можемо пристати на них. Адже тепер фактично буде суворо заборонено прийом молочним заводам молока в людей, бо вони в основному доять його руками. А як буде заборонено ще й продаж того молока, сиру, сметани у відкритий спосіб з рук, як то зараз є на ринках, то ми повністю поховаємо наше сільське господарство. От є знайомий чоловік, що має п'ятеро корів, і якщо він не зможе продавати цільне молоко, свій сир і сметану безпосередньо людям, то йому нема чого їх тримати, бо ж, наприклад, сам він продає молоко по 17 гривень за літр, а молокозавод бере тільки по 5-6 грн за літр. Тож як продавати не по 17, а тільки по 5 грн, то йому й не буде економічно вигідно тримати худобу і той самий доїльний апарат, платити за електрику, за корми. Звичайно, він тих корів виріже і поїде десь батрачити.

І так усі наші селяни ‒ ну бо для чого ті корови, якщо молоко не можна нікуди ні продати, ні здати. А це значить ще більший рівень безробіття і ще більший відтік людей по світах. Хоч уже давно розраховано й перераховано, що коли сім'я має три дійних корови, то при справедливій ціні на молоко та сім'я повністю зайнята і цілком себе забезпечує.

І ми, свободівці, як були народними депутатами, зокрема я як заступник профільного аграрного комітету, постійно порушували питання дотації власне для дрібних господарств, а не для великого товарного виробництва. Дотації на придбання доїльних апаратів, дрібної техніки, бо ж їм не треба "джондірів", їм треба дрібні машини.

Але більшість не ухвалила навіть закону про сільськогосподарські кооперативи, перш за все обслуговуючі, щоб фермери-одноосібники могли собі робити невеличкі кооперативні молокозаводи і виробляти свою продукцію самі, відповідно ‒ мати більшу додану вартість, аніж просто від продажу молока посередникові. Якби селянин міг сам переробляти молоко, то вирішилося б питання зайнятості на селі, це також сприяло б подоланню демографічної кризи.

Зараз люди настроєні на те, щоб знову піднімати молочні бунти, бо об'єктивно корова ‒ це їхня єдина годувальниця. Тож селяни просто не мають виходу. Їм або на Захід, на заробітки, або під адміністрації з вимогою знову відтермінувати ті стандарти. Але ж ми прекрасно розуміємо, що й відтермінування ‒ це хіба окозамилювання, бо насправді уряд мав би нарешті звернути увагу на дрібне товарне господарство і дати змогу людям розвиватися".

Як же в самому ЄС?

"І так воно є в Європі. От сьогодні зранку, ‒ каже далі Ігор Сабій, ‒ я пішов купити дітям молока і сиру, мене зустріли ці фермери і як колишнього народного депутата запитували, що ж то воно з того має бути, і наводили приклад їхніх родичів, що живуть у Латвії. То от там така система: велике товарне виробництво взагалі заборонене, а є одноосібники, держава їх дотує, дає їм вигідні кредити на придбання добрих порід худоби (щоб продуктивність була висока), на закупівлю доїльних апаратів, сільськогосподарської техніки. У Європі фактично ніде немає такого масового великого товарного виробництва, там працюють екстенсивним методом і дбають про дрібного виробника. Адже що більше дрібних господарств, то більша зайнятість населення. Бо ж щоб обслуговувати 10 тисяч голів молочного стада на комплексі, достатньо чоловік 50. Але коли ці 10 тисяч голів худоби в одноосібників ‒ то це поголів'я двох районів ‒ це ж наскільки більше людей мають і роботу, і заробіток. До речі, у Франції як тільки уряд врізає хоч якісь центи дотацій, зразу всі фермери виходять захищати свої права, аналогічно в Німеччині, і, зрештою, в Польщі. Великотоварні комплекси там у великій меншості, в основному продукція йде з дрібнотоварного виробництва, причому з виготовленням кінцевого продукту. У нас це тільки-но появляється, рідко які фермерські господарства в Україні сьогодні роблять, наприклад, свої тверді сири. Хоча що глибша переробка, то більша додана вартість, більший заробіток. І саме держава мала б стимулювати людей до якомога глибшої переробки молока, і тоді сім'ї, які тримають корови, успішно працювали б, діти успадковували б те виробництво, передавали б своїм дітям… Тобто йшло б життя. Натомість у нас обрізають усякі можливості для виживання, українців витісняють з України".

Газета ВО "Свобода"