ВО "Свобода"

ENG

18 листопада 2016
Богдан Мельничук: Наказано знищити!
Богдан Мельничук: Наказано знищити!

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Київської області, власника зобов'язали власним коштом знести самочинно зведений спарений житловий будинок (в народі - дуплекс) на вулиці Київській, 96 в м. Ірпені. Рішення рідкісне на наших теренах. До цього трапунку Феміда звично тягла руку за ірпінськими забудовниками. Але тут добре відлагоджена система дала збій. А починалося все традиційно.

Весною 2014 року на сусідському тихому городі раптом зашуміло, загуло і загупало: рубали, копали, голосно лаялися… У відповідь на питання "хто?", "що?", "кому?" і "згідно з чим?" керівники широких будівельних мас, лукаво посміхаючись, завчено твердили: мовляв, ми люди не місцеві, підневільні, бідні батраки - заробітчани. Сказали копати - копаємо! Скажуть закопати - закопаємо! А замовників і в очі не бачили. Номера телефону також не знаємо - пани самі до нас дзвонять, як схочуть.

Підозру про те, що то все від лукавого, невдовзі підтвердив офіційною бумагою Держархбудконтроль. Така будова не зареєстрована, ніяких дозволів ніхто нікому не давав, проект не затверджував. Ведеться вона з порушенням всіх існуючих норм: будівельних, протипожежних та санітарних. Але будівництво не припинялося ні на мить.

Пішли сусіди правду шукати до Ірпінського міського суду. Заява потрапила на розгляд до його честі Андрія Вікторовича Мікуліна. А ця честь давно відома в Ірпені такими грандіозними звершеннями, як забороною конституційного права громадян на вільні зібрання та маніфестації, звільненням з-під арешту хабарника Мельника, який після цього накивав п'ятами аж на батьківщину зелених папірців, та багато ще чим.

Того разу його честь спіткав напад сліпонімоглухоти. Скільки б не носили позивачі всіляких карток із будівельного контролю та з міської ради, що це самобуд чистої води, а йому все мало і не таке.

А тим часом власники посилено намагалися всучити комусь своє дітище. І що ви думаєте - були охочі купити за 200 тисяч папірців із мертвими американськими президентами цей непотріб із туалетними паперами замість документів! Дехто навіть ремонт починав робити. Та на їхнє щастя, знайшлося кому відкрити очі й показати, у що вони вляпалися! На відміну від багатьох новоірпінців, які періодично перекривають вулиці, волаючи, мовляв, обдурили, обібрали, зарізали.

Більше року тривала ця захоплююча гра "піймай лоха", аж доки не спливли терміни, відведені для розгляду справи. Врешті-решт його честь Мікулін постановив, що йому так і не надали переконливих доказів про бодай якісь порушення. На тому суд у задоволенні позову відмовив.

Про безкорисність і виваженість такого рішення може свідчити хоча б те, що за рік судової тяганини ніхто із власників будови нібито й носа не показав у приміщенні суду. Так би мовити, маємо типовий приклад дистанційного та безконтактного торжества справедливості в розумінні його честі Мікуліна.

Зазвичай на цьому етапі і закінчуються спроби більшості ошуканих ірпінців домогтися правди у капризнющої місцевої Феміди. Через це і перетворюється наше місто на Мінський масив столиці. Але не того разу. Подалися люди до апеляції. А там, о диво, всі докази визнали вагомими та переконливими, скасували попередню постанову та зобов'язали власників своїм коштом знести самочинно зведену споруду.

В українському законодавстві чорним по білому прописано: якщо вповноважені органи виявляють ті чи інші порушення у будівництві, дається достатньо часу, щоб їх виправити. Якщо ж це неможливо зробити, як у цьому конкретному випадку - посунути новобудову для дотримання встановлених протипожежних норм, суд ухвалює рішення про її знесення. Що і було зроблено. А ірпінська виконавча служба вже відкрила провадження щодо виконання судової ухвали.

Як воно буде - майбутнє покаже. Але прецедент вже стався і початок покладено. Продовження обов'язково буде! Поки що забудовники причаїлися і щось мудрять. Навіть чергових ло…, перепрошую, покупців перестали водити. Поживемо - побачимо. Та й вам розкажемо.

Богдан Мельничук, депутат Ірпінської міської ради від ВО "Свобода"